Науковці, які вивчають цю проблему, вважають, що сон – це фізіологічний циклічний стан людського
організму, який характеризується руховою активністю, аналітичними функціями, контактом із
навколишнім середовищем, зменшенням або припиненням несвідомого стану, складним набором
механізмів, спрямованих на відновлення фізіологічних функцій організму, і що процес сну є важливою
частиною самоорганізації психіки. Він вважається невід’ємною частиною самоорганізації психіки. Так, під час сну відбувається нейрофізіологічна релаксація, тобто розслаблення та відновлення
активної діяльності організму. Водночас сновидіння – це активна робота мозку: перекодування
інформації, “перетравлення” психоемоційного досвіду, організація та інтеграція нового досвіду на
епігенетичному рівні. Терапевтичний ефект сновидінь очевидний, але є і “погані” новини. Сновидіння відразу після травми,
найімовірніше, закріплять травматичний досвід у нейронній мережі. Якщо психотерапевтичну роботу
проводять старанно (у день травми), набагато легше домогтися стабільного відновлювального ефекту.
Саме тому потрібен час для переробки травми до першого сновидіння, поки досвід не закарбувався
на фізіологічному рівні. Сновидіння відразу після стресової події дають змогу “перетравити” травму
через несвідоме тренування з подолання стресової ситуації. На думку Джека Піка, це призводить до
“стирання емоційної аури навколо слідів, що залишилися в пам’яті від стресової ситуації”. Таким чином, сон і сновидіння виконують травмозцілювальну (цілющу) функцію, особливо якщо
людина, яка пережила психологічну травму, отримує відповідну допомогу до першого сну. Дійсно,
сни можна розглядати як природних психотерапевтів, які “відновлюють” пошкоджені нейронні зв’язки. Часто люди просто розповідають комусь про свої сни, але й ця проста дія має терапевтичний ефект.
А тлумачення снів за допомогою фрейдистських асоціацій може зробити несвідоме більш
усвідомленим.
Що ж являє собою гештальт-метод тлумачення снів?
Сни – це твори мистецтва, а сновидець – їхній творець, режисер, часто актор і завжди єдиний глядач.
Гештальт-практики не інтерпретують і не використовують книги сновидінь, а поважають сновидця як
єдиного експерта зі своїх снів. Вони супроводжують і допомагають клієнту отримати доступ до
мудрого і глибокого знання та осмислити його в зрозумілій формі. За словами Ф. Перлза, гештальт-терапевти часто розглядають сни як проекцію катарсису. Усі
персонажі сновидінь – це проекції тих частин особистості сновидця, які він не визнає в собі і
відкидає як чужі. Тому основна техніка роботи зі сновидіннями полягає в тому, щоб допомогти
сновидцю зрозуміти та засвоїти ці проекції, тобто інтегрувати та привласнити відчужені частини так,
щоб людина відчула себе цілою. Пізніше Ф. Перлз висунув ідею про сни як про послання: “Я вважаю,
що сни несуть у собі чітке екзистенціальне послання про те, чого бракує в житті й чого слід уникати
протягом життя”.
Які основні принципи роботи зі сновидіннями в гештальт-підході?
Сни – це змінені стани свідомості (ССС), у яких відбувається вимкнення внутрішньої цензури й
уникнення, і те, чого ми зазвичай уникаємо, усвідомлюється. Вимкнення внутрішньої цензури –
бажаний результат. Він дає змогу “почути” екзистенційні послання про те, “чого бракує в житті”, і
повернути собі відкинуті якості. Один з основних принципів роботи зі сновидіннями полягає в тому, що кожна людина досліджує сни,
використовуючи свою власну мову і методи розуміння/усвідомлення. Тільки сам сновидець може
інтерпретувати мету послання і значення сну. Гештальт досліджує сновидіння різними способами,
такими як сновидіння як проекція, сновидіння як ретрорефлексія, сновидіння як незавершений
гештальт, сновидіння як інтерналізація і сновидіння як злиття. Гештальт-терапевт і клієнт обирають
напрямок роботи, наприклад, ставлення клієнта до себе, міжособистісні стосунки, стосунки
клієнт-терапевт або контекст незавершеної дії. Який би метод не обрали терапевт і клієнт, головне –
зрозуміти потреби клієнта. Саме це визначає стратегію, а отже, і результат роботи. Ми працюємо зі
сновидіннями як індивідуально, так і в групах, використовуючи групу як резонатор для сновидіння.
Використовуються різні техніки і методи: драматизація, ампліфікація, робота з полярністю,
ідентифікація з образами сновидінь, соматичні асоціації, художні техніки, метафоричні асоціативні
карти тощо. Існують також методи роботи з людьми, які не бачать або не пам’ятають своїх снів.
Це пов’язано з тим, що наука довела, що в усіх людей є фаза сновидінь, парадоксальна стадія під час
сну. Гештальт-терапія – це лише один із підходів до роботи зі снами, але цей метод можна використовувати
для роботи з усіма видами снів, включно з жахіттями, повторюваними снами, снами, які ви бачили
давно, але все ще пам’ятаєте, сни, яких ви не пам’ятаєте, та сни, які вас відвідують.
Мова і розмова під час роботи зі снами
Здебільшого ми сприймаємо сни як картини, які можуть супроводжуватися звуками, запахами,
дотиками, думками та почуттями. Деякі сни взагалі не містять візуальних образів, залишаючи після
себе фізичну реакцію або емоційний післясмак. Перший крок у роботі зі снами – це усвідомлене
запам’ятовування і переказ змісту сну. Коли люди переказують свої сни, вони використовують мову
й описують сон за допомогою слів, але цього часто буває недостатньо, щоб передати всю картину. І
тут важливий не текст, а підтекст (Станіславський казав, що для сприйняття підтексту ми ходимо до
театру, а текст можна прочитати і вдома). Мова і мовлення – це перешкоди на шляху до прихованого
послання сновидіння. Що ретельніше сновидець добирає слова і працює над граматичною
структурою своєї розповіді, то далі він від чуттєвого змісту сновидіння. Щоб повернути сновидцю владу і відповідальність за створення сновидіння, гештальт-терапевт
просить клієнта розповісти сон так, ніби він переживається тут і зараз. Мета полягає в тому, щоб
допомогти сновидцю оживити його або її сон у всій його повноті. Замість того щоб аналізувати і
препарувати сни, ми хочемо оживити їх” (Ф. Перлз). Активація більшої кількості елементів
семантичної пам’яті та їхньої інтенсивності може бути ефективним способом протидії
обмежувальному впливу мови. Тому терапевтам вкрай важливо звертати увагу на невербальні
елементи комунікації, як-от рух, вираз обличчя, дикція, голос та інтонація, і використовувати всі
п’ять почуттів під час роботи зі сновидіннями. Використання органів чуття під час обговорення
сновидінь дає змогу отримати доступ до відповідних емоцій, викликаних побаченим, почутим і
відчутим. Важливо допомогти клієнту налаштуватися на сон і бути якомога ближче до стану сну. Насамперед,
допоможіть клієнту перевести зовнішнє відтворення сну і його окремих образів (опис сну збоку) на
рівень внутрішнього відтворення, коли клієнт перевтілюється в образ сну і проживає його. Слова при
цьому ніби спливають із глибини душі, з’являються відповідні інтонації, ритм, темп, міміка та
пантоміма. Під час сну тіло сновидця не рухалося. Тепер клієнт може переміщатися в просторі,
торкатися предметів і отримувати зворотний зв’язок від м’язів. Відновлюються також почуття смаку,
запаху та дотику. Цей досвід збагачує враження від сновидіння, додає деталей і дає змогу сновидцю
глибше зануритися у свій сон і відчути його.
Джерело: https://kgu.org.ua/articles/snovydinnia-v-heshtalti/