Метапрограми – це системи мислення людей, як певні фільтри звичок і фокусу уваги кожної людини, які визначають, що саме і як з навколишнього світу буде сприйнято, оброблено і далі переведено в дію в мозку.
Мислення і поведінка взаємопов’язані. Але в повсякденному спілкуванні ми часто звертаємо увагу лише на змістовну частину мови. Якщо ми будемо звертати увагу на «форму» побудови мови, то дуже багато чого зможемо дізнатися про людину, що її використовує.
Існує п’ять основних напрямів метапрограм. Метапрограма “Класифікація світу”. Класифікація світу, або, як її ще називають, сортування інформації, що надходить, залежить від
внутрішніх критеріїв кожної людини. Насамперед вона залежить від того, як людина класифікує і
сприймає одержувану інформацію. Від цього залежить, які потоки даних та інформації усвідомлено
розпізнаються, а які не запам’ятовуються і вважаються несуттєвими. У цієї метапрограми є кілька основних “фільтрів”: “місце”, “час”, “люди”, “цінність (результати)” і
“процес (можливості)”. Фільтри “місце”, “час” і “люди” відповідають на запитання “де”, “коли” і “хто” і є дуже простими і
зрозумілими. Сприйнятий фільтр “цінності (результати)” відповідає на дуже важливе запитання “чому ми це
робимо”. Перш ніж почати нову справу або взятися за нове завдання на роботі, ставлять чітке
запитання, відповідь на яке дає змогу зрозуміти, яким має бути результат ідеальної дії, чому її
важливо і потрібно робити (у чому її цінність) і що в підсумку станеться, якщо все буде зроблено
правильно. Люди з максимально розвиненою метапрограмою насамперед націлені на досягнення результату. Фільтр “процес (можливість)” націлює людину на дотримання певної процедури, правила або процесу.
Люди з максимально розвиненою метапрограмою ставлять на перше місце процес досягнення мети,
а не результат. У будь-якій новій справі для них набагато важливіше побачити можливості для
особистісного розвитку і зростання, реалізації свого внутрішнього потенціалу і прагнень, а також
досягнення цілей усього життя. Для цих людей результат буде гідним тільки в тому разі, якщо будуть дотримані всі перераховані
вище чинники. Метапрограма “Як організувати інформацію”. Пройшовши через “фільтри” глобальної класифікації, людина сприймає інформацію через
кінестетичний, слуховий і візуальний “фільтри”. Саме вони є основними для формування детального і
глобального мислення людини, що дає змогу структурувати отриману інформацію. При цьому сам
спосіб мислення залежить від того, в якому масштабі людина звикла мислити. При детальному мисленні людина звикла мислити дрібними блоками, концентруючись на деталях і
поліпшеннях, але іноді не бачачи загальної картини і не концентруючись на глобальних стратегічних
цілях. Мислення, орієнтоване на деталі, дуже практичне і дає змогу виконувати завдання з точністю й
акуратністю. Люди, які мислять подібним чином, вирізняються високою ефективністю. Для людини, яка глобально мислить, деталі не так важливі, як загальні цілі та завдання, кінцевий
результат, перспективи і можливості, які він відкриває. Такі люди опрацьовують деталі своїх дій у
процесі виконання завдань. Глобальне мислення дуже ефективне при розробці та формулюванні довгострокових і стратегічних
планів. Люди з таким типом мислення часто працюють менеджерами та консультантами, будують
власний бізнес і досягають успіху у творчих галузях. Існує три основні способи структурування інформації: фрагментація, аналогія та інтеграція. Люди з більш розвиненою метапрограмою структурування інформації шляхом агрегування
здебільшого орієнтовані на деталі. Після деталізації отриманої інформації вони починають
об’єднувати, агрегувати та узагальнювати ці деталі. Структурування отриманої інформації в такий
спосіб дає змогу об’єднати її в один спільний знаменник. Метапрограма фрагментації інформації працює зовсім по-іншому. У цьому разі люди мислять
великими блоками інформації, візуальними образами, і тільки після вироблення загальної стратегії
переходять до деталей дій. Такий спосіб структурування інформації дуже корисний при аналізі,
плануванні та навчанні. Аналогове мислення може бути засноване на аналізі прикладів, узагальненнях, аналогіях і асоціаціях.
Такий тип мислення характерний для людей, які звикли бути нестандартними та креативними. Метапрограма “Орієнтована на порівняння” Ми постійно порівнюємо інформацію, що надходить, шукаємо подібності та відмінності, а якщо не
знаходимо їх, то вважаємо, що отримали абсолютно нову інформацію. Важливість цієї метапрограми полягає в тому, що вона допомагає нам знаходити схожу інформацію і
правильно класифікувати її. Люди, у мисленні яких переважає ця метапрограма, діляться на тих, хто шукає відмінності між “ні” і
“нове”. Люди з орієнтацією на “нове” шукають порівняння, які підтверджують, що вони роблять щось нове,
незвичайне або безпрецедентне. Незвичайні нові можливості, унікальність і винятковість – ось що
наповнює їхнє життя сенсом і спонукає до подальших дій. Такі люди постійно прагнуть змін у своєму житті. У своєму професійному розвитку вони завжди є
новаторами, першопрохідцями та винахідниками нових напрямків і способів роботи. Звичка звертати увагу на різноманітні деталі та шукати невідповідності з прийнятими моделями та
стереотипами дуже характерна для людей, які зосереджені на “ні” та зіставляють інформацію, що
надходить. Такі люди зазвичай дуже консервативні, можуть десятиліттями займатися однією і тією самою
справою, купувати товари перевірених роками брендів і, як правило, не відчувають потреби в чомусь
новому чи незвичному. Це не означає, що нове для них назавжди закрите, але вони розглядатимуть його тільки в тому разі,
якщо побачать принципову відмінність від того, до чого звикли і з чим знайомі. Метапрограма “Мотивація ВІД і мотивація ДО” Мотивація “ВІД”. Це характерно для людей, мотивованих принципом уникнення в житті. Допоки все в житті йде добре,
вони можуть не докладати жодних зусиль для поліпшення свого життя чи збільшення добробуту. Стимулом і найсильнішим мотиватором для таких людей є бажання уникнути негативних чи поганих
ситуацій. Коли проблеми припиняються і життя повертається в нормальне русло, “внутрішня
мотивація” перестає працювати і, отже, діє недовго. Мотивація “ДО”. Це характеристика людей, які не чекають, поки ситуація погіршиться, а діють навіть тоді, коли в
їхньому житті все стабільно й добре. Таких людей можна назвати “великими лікарями”, бо вони
завжди прагнуть досягти більшого, використовують нові можливості та ніколи не зупиняються на
досягнутому. Мотивація, яка дає змогу людям бажати більшого та знаходити вигоди й перспективи, завжди
ефективна в довгостроковій перспективі та дає людям чітке розуміння того, що для них справді
важливе та цінне, які успіхи й досягнення є лише проміжними етапами, а які кроки потрібні для того,
щоб зробити рішучий крок до нових здобутків. Вони допоможуть вам у цьому. Метапрограма “Референції” Ця метапрограма показує, як люди приймають рішення і на кого вони перекладають відповідальність
за свій вибір. Звісно, всі рішення в житті людини ухвалюються активно, але вона може не брати на себе
відповідальність за них. Внутрішнє реферування Люди з більш розвиненою “внутрішньою референцією” ухвалюють рішення, ґрунтуючись на своєму
особистому розумінні та баченні ситуації. Тому вся відповідальність за рішення і його наслідки лежить
тільки на ній. Як правило, така людина дуже швидко ухвалює рішення з будь-якого складного питання, їй не
потрібно витрачати час на пошук додаткової інформації або вислуховування альтернативних думок. Незважаючи на таку рішучість і швидкість, людина з добре розвиненим “внутрішнім референтом” не
тільки не потребує думки інших, а й не готова давати зворотний зв’язок. У професійній діяльності
вони можуть не зважати на значущість своїх колег і підлеглих, не надавати значення їхнім
досягненням, тому можуть забувати хвалити підлеглих і дякувати їм за роботу. Як правило, люди з добре розвиненими навичками внутрішнього реферування обіймають керівні
посади та працюють лідерами, менеджерами, лікарями та рятувальниками. Зовнішнє реферування Люди з добре розвиненою здатністю до зовнішньої референції часто використовують інформацію із
зовнішнього світу як основу для ухвалення рішень. Цей тип референції можна розділити на “інший” і
“контекстний”. Зовнішня референція характеризує людей, які орієнтовані на інших і ухвалюють рішення здебільшого
на основі думки тих, хто є їхніми партнерами або експертами, і не готові вислуховувати та брати до
уваги думки тих, хто не належить до перелічених вище типів. Такий тип прийняття рішень має як негативні, так і позитивні сторони. З одного боку, ті, хто під час
ухвалення рішень орієнтується на інших, більш товариські та доброзичливі, уміють дослухатися до
чужої думки і до того, що найважливіше. Вони завжди здатні правильно оцінити можливі наслідки і
водночас завжди дотримуються отриманих інструкцій і не допускають змін, заснованих на особистій
думці. Водночас ці люди дуже сприйнятливі до думки експертів і легко готові змінити своє рішення, якщо
почують від авторитетної людини, що її судження хибне. Вони також дуже повільно приймають
рішення, що ускладнює прийняття рішень у ситуаціях, коли думки людей, яким вони довіряють,
розходяться. Зовнішні контекстуальні посилання можуть бути характерні для осіб, які ухвалюють рішення і
покладаються на інформацію з різних джерел. Такі люди здатні порівнювати й аналізувати різні дані
та знаходити оптимальне рішення на основі власного аналізу, не будучи введеними в оману думками
інших людей. Вони приймають рішення усвідомлено і завжди готові відстоювати свою точку зору,
спираючись на точні й незаперечні факти, а не на емоції.