“Гештальт” – ключове слово для розуміння цього підходу. У перекладі з німецької гештальт означає “закінчений, завершений, сформований образ”. У терапії воно означає незавершену ситуацію, яка заважає людині досягти завершеності. Оскільки людина не обговорила свої почуття з приводу ситуації, вона продовжує нависати над нею, як грозова хмара. Коли ви йдете з роботи, яка вам не подобається, ви можете все ще відчувати гнів, образу і розчарування від того, що не сказали про це начальнику. Психотерапія може допомогти вам вирішити незавершені почуття і “закрити” такий гештальт.
Тут і зараз. Незакритий гештальт продовжує впливати на вас і ваше сприйняття життя. Щоб виявити його, терапевт звертає вашу увагу на те, що відбувається тут і зараз. Терапевт ставить такі запитання, як “Що ви зараз відчуваєте?” і “Про що ви зараз думаєте?”. Опрацьовуючи незавершені ситуації, клієнт набуває цілісного усвідомлення себе і теперішнього моменту. Усвідомленість.
Стан усвідомленості – це розуміння того, що відбувається всередині і зовні тіла. Основна мета практики гештальтпсихології – розширити усвідомленість у всьому, що робить клієнт. Обговорюючи свої почуття за підтримки психотерапевта, він краще розуміє і проживає будь-яку ситуацію. У результаті поведінка людини змінюється в міру розвитку усвідомленості. Щоб поліпшити усвідомленість, гештальт-терапевт звертає увагу на мову тіла, голос і дихання клієнта. Адже емоції та почуття часто виражаються в тілі та вказують на наші глибинні потреби.
Відповідальність. За допомогою гештальт-методу клієнти розуміють, що означає брати на себе відповідальність за свої дії. Прийняття відповідальності дає їм змогу ухвалювати активні рішення і ставати більш незалежними від інших. Контакт і роз’єднання: особливість гештальт-методу Люди можуть задовольняти свої потреби через контакт із навколишнім середовищем. Від того, як і наскільки ефективно людина взаємодіє з навколишнім світом, залежить, чи зможе вона задовольнити свої потреби.
Гештальт-підхід передбачає, що в цьому циклі контакту є кілька стадій: До контакту Розпізнавання бажання за допомогою органів чуття “Я хочу собаку”. Контактування Пошук можливостей для задоволення бажання в навколишньому середовищі. “Сходіть у притулок, подивіться на різних собак”. Завершення контакту Виконання та задоволення потреб. “Вибрати собаку і взяти його додому”. Після контакту Насичення задоволення і відмова від контакту “Я щасливий, що в мене є собака, мені дуже приємно мати собаку”. Коли потреби не можуть бути задоволені, контакт переривається: інша людина не знає про її потреби та почуття або взагалі нічого не відчуває. Порушення контакту відбувається, коли спрацьовують захисні механізми клієнта або механізми, що переривають контакт. Тоді людина починає ходити по колу у своїх власних проблемах: її гештальт не закритий, а бажання не виконуються. Це способи, за допомогою яких люди розривають контакт:
Захисні механізми
Інтроекція (самопереконання). Прийняття установок інших людей за свої власні Нав’язані переконання часто сприймаються як безумовні: “Я повинен доїсти все, що залишилося на моїй тарілці”.
Конфлюенція (злиття). Труднощі в розпізнаванні власних почуттів, емоцій і потреб. Нездатність усвідомити себе як окрему сутність: ”Я не можу жити без тебе”.
Проекція (транслювання). Проектування своїх думок, почуттів і потреб на інших, які не усвідомлюються чи ігноруються Внутрішні почуття проектуються на зовнішнє середовище: ‘Я злюся не на тебе, це всі навколо зляться на мене’.
Профлексія (роздуми). Вчиняйте з іншими так, як хочете отримати від них. Людям важко відчувати або висловлювати свої потреби напряму: ’Як він допомагає мені, так і я допомагаю йому’.
Ретрофлексія (саморозвернення). Спрямування того, що ви відчуваєте стосовно інших, на себе. Блокуйте імпульси, спрямовані на інших: ”Це не та людина, яка заподіяла мені шкоду, а я сам”.
Еготизм. Нездатність прийняти або відпустити переживання через страх втратити контроль або страх перед зовнішнім впливом. Стримування себе і нездатність віддатися ситуації: ”Я не хочу, щоб інші мене змінювали”.
Знецінення. Применшення своїх і чужих досягнень. Нехтування власним внеском у досягнення результатів: ”Що це має до мене? Це все вони зробили”
Гештальт-терапевти допомагають клієнтам усвідомити, як вони переривають контакт, щоб розробити ефективніші моделі поведінки та припинити контакт. Після цього клієнт може навчитися самостійно задовольняти нереалізовані бажання, знати, чого він хоче і як це отримати. Завдяки гештальт-методу клієнт виробляє нові моделі поведінки для поліпшення контакту з навколишнім середовищем і задоволення власних потреб.
Метод гештальт-сесій
Головне завдання гештальта – допомогти людям знайти цілісність і навчитися задовольняти власні потреби. Для цього терапевт працює з тими аспектами особистості, які заважають клієнту досягти своїх цілей. Гештальт-терапевт спостерігає за мовою вашого тіла й аналізує разом із вами те, що ви відчуваєте в процесі роботи. Це дозволяє вам переживати свої емоції, не пригнічуючи їх, і приділяти собі більше уваги.
Курс гештальт-терапії може тривати від кількох місяців до року або двох, щоб клієнт розв’язав свої початкові вимоги і відновив свою цілісність. Поточні дрібніші запити можуть бути вирішені за 10-15 сеансів.
Для досягнення бажаних результатів психотерапевти використовують різні гештальт-методи. Безпека спілкування з гештальт-терапевтом дає змогу клієнтам висловлювати себе вільніше, ніж вони це роблять зазвичай. Терапевт же, навпаки, помічає й аналізує, що відчуває клієнт під час вправи. Техніка “порожнього стільця” – один з найпоширеніших інструментів гештальту.
“Порожній стілець”. → Клієнт уявляє, що його близька людина сидить на порожньому стільці навпроти нього; → Клієнт розмовляє з цією людиною і висловлює свої почуття, а терапевт координує розмову; → Клієнт усвідомлює, що він відчуває, і може висловити думки та почуття, які раніше придушувалися.